ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УРОКУ

ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УРОКУ

ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УРОКУ

Мета виховання учнів на уроці полягає у можливості максимального використання виховного потенціалу навчального матеріалу і особистісного впливу вчителя на учнів. Виховання має забезпечити всебічний розвиток дітей, підготувати до життя, сформувати вміння адаптуватися до складних умов соціуму,знайти місце у ньому, що задовольнило б власні та суспільні потреби. Зміст системи виховання учнів на уроці інтегрує такі її складові: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне та валеологічне виховання, формування рис соціально спрямованої особистості.

Виховний потенціал будь – якого уроку може бути високим, якщо виховання здійснюється завдяки комплексним діям: стилю виховного спілкування, дидактичній структурі уроку, методичним прийомам.

Питанню системного підходу до формування особистості учня на уроці та його моральних якостей приділяється значна увага.

В. Сухомлинський писав: «У вихованні немає розрізнених речей,що діють на людину ізольовано. Урок – найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Від того, як діти пізнають світ, які переконання формуються у них, – залежить уклад їх духовного життя».

Як відомо, більшу частину свого дитинства учень проводить у школі, тому шкільне виховання зосереджується переважно на уроці.

 « Учити, виховувати, розвивати дитину цікаво й радісно. І водночас важко й відповідально. На наших очах відбувається диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, багато знає, уміє, оцінює себе серед інших людей. Але це навчання і виховання буде успішним лише тоді, коли вчитель володіє знаннями з педагогіки, психології та застосовує інноваційні технології. На сучасному етапі розвитку суспільства виховання як педагогічна проблема посідає значне місце в освітньому процесі.

Наше сьогодення потребує особистість, яка не лише володіє системою знань, а розуміє закономірності розвитку між людьми й адекватно поводиться в суспільстві, зорієнтована на суспільні цінності. Для дітей молодшого шкільного віку вчитель є ідеалом. І тільки особистісні риси вчителя, його світогляд впливають на формування різних цінностей учня, на його морально – етичні норми. Лише гуманне ставлення, толерантність, чесність і повага і взаєморозуміння, культура спілкування та дотримання норм етикету допомагають вчителеві на уроці здійснювати всі змістовні лінії виховної діяльності.

Загальною функцією сучасного уроку є формування і розвиток особистості школяра на основі розвивального і виховуючого навчання.

Виховуюче навчання не можна зводити тільки до виховних моментів уроку. Всі елементи уроку мають бути виховними за своєю суттю. Координуючим центром усіх виховних засобів, форм і методів уроку має бути конкретна психологічна мета.

 Визначаючи виховну мету конкретного уроку, вчитель, з одного боку має керуватися загальними вимогами до виховання і розвитку молодших школярів відповідно до тих змін, які відбуваються в певний момент, а з іншого – враховувати можливості змісту матеріалу й навчальної мети конкретного уроку, характер засвоюваних понять, середовище, в якому перебувають учні цього класу.

Отже, виховний аспект мети уроку повинен передбачати використання змісту навчального матеріалу, форм і методів навчання для формування і розвитку морально – етичних, художньо – естетичних, патріотичних, екологічних, здоров’язберігаючих та інших якостей особистості школяра.

На уроці повинен постійно панувати психологічний мікроклімат, який має бути орієнтований на високі моральні цінності, якими є знання, наполеглива праця, успіхи в роботі, інтерес до досягнень у галузі науки, літератури, мистецтва.

В атмосфері доброзичливості, співпереживання та поваги діти молодшого шкільного віку прагнуть найповніше розкрити свої можливості. Розуміючи, як цінується їхня гідність, самостійна думка, творчий пошук, вони починають прагнути до вирішення більш складних завдань. Учневі дуже важливо відчувати, що з ним рахуються, цінують його думку, довіряють. Учитель має вселити в душу кожної дитини надію, що вона здатна і може перебороти будь – які труднощі в навчанні.

Ідея здорового способу життя проходить у початковій школі крізь усі навчальні предмети. В програмі « Основи здоров’я» зазначено: « Здоров’я – найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім’ї і виховання дітей. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасної школи, яке має стати атрибутом будь – якої освітньої діяльності у навчальному закладі і поза його межами.»

« Підірване» здоров’я відновити значно важче, а порушене в дитячому віці – часто неможливо.

Проблема фізичного виховання порушується відомим педагогом В. О. Сухомлинським у книзі « Павлиська середня школа». Дослідження наукового та фізичного розвитку дітей, які здійснював педагог, призвело його до висновку, що 80 % школярів мали гірші оцінки через поганий стан здоров’я. Василь Сухомлинський наголошував « Я не боюся ще й ще повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в мої сили…»

У школу дитина приходить у 6 років. Саме в цьому віці дитячий організм потребує максимум рухливості, тому що росте і розвивається. Однак, ставши школярем, рухова активність зменшується. Більшу частину доби дітям приходиться сидіти: у школі під час уроків, вдома, переглядаючи телепередачі та граючи за комп’ютером. Дитина перевтомлюється , зазнаючи великого перевантаження. На уроках знижується працездатність, проявляють негативні емоції. Тому при виявленні перших ознак втоми сприяю вихованню у дітей бажання займатись фізичними вправами, фізкультхвилинками, пальчиковою гімнастикою, гімнастикою для очей, дихальними та психогімнастичними вправами. Фізкультхвилинки підбираю такі, щоб вони мали виховний вплив на учня. Вони допомагають мені виховувати любов до природи, до тварин, бажання бути чистим, охайним. Деякі з них мають пізнавальний характер. Наприклад, фізкультхвилинка « Світлофор», яка виконується у вигляді гри виховує в учнів безпеку та культуру поведінки на вулиці, інтерес до роботи регулювальника.

Психогімнастині вправи проводяться тоді, коли діти тривалий час виконували завдання, пов’язані з розумовим навантаженням. Наприклад: закрийте очі, уявіть, що ви на лісовій галявині. Навколо цвітуть первоцвіти. Ви їх розглядаєте, милуєтесь ними. Чути спів пташок. Повіває легенький вітерець. Із – за кущика вистрибнув зайчик. Пострибайте за ним. А тепер потягніться до сонечка, спіймайте долоньками промінчики і подаруйте їх мені, а самі повертайтеся за парти.

На уроки « Я у світі» та « Основи здоров’я» приходять казкові герої: Принцеса Чистоти, Королева Здоров’я, Мийдодір, лікар Айболить.

Вони приносять не тільки цікаві завдання, але й корисні поради, що сприяють набуттю практичних навичок здорового способу життя.

У початкових класах починається формування екологічної свідомості учнів. Формування екологічної культури – є також одним з основних завдань сучасної освіти. Кожному учителеві хочеться, щоб його учні були відкривачами й творцями в цьому світі.

Екологічне виховання не може орієнтуватися тільки на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття. У школі цьому сприяє навчання рідної мови, читання, природознавства, художнє і музичне виховання.

Мої учні люблять уроки – екскурсії, уроки – диспути, уроки – казки. Та найбільше люблять уроки – мислення на природі. Під час таких уроків проводжу бесіди: « Люби і знай свій рідний край», « Будь природі другом»,        « Про що шепочуться дерева», « Про що розмовляють квіти», « На що схожі хмаринки» та інші.

Не обходяться такі уроки без ігор – змагань, вікторин на тему: « З якого дерева листочок», « Хто живе у водоймах», екологічних задач.

Уроки української мови також пройняті екологічним вихованням. Потрібно підбирати такі тексти, які мають природознавчу спрямованість. На уроках літературного читання вчитель може розкривати суспільну роль трудової діяльності людини (на прикладі героя твору), такі її якості, як ставлення до природи й надбань суспільства, гордість за свою Батьківщину.

Уроки природознавства навчають дітей бути небайдужими до природи, розвивають емоційний внутрішній світ, формують екологічну поведінку й етику. Можливості екологічного виховання невичерпні. Його можна здійснювати на будь – якому уроці, лише б учитель зумів творчо підійти до вибору завдань природничого змісту.

У моральному вихованні молодших школярів велике значення має вміння вчителя організувати свою працю на уроці. Приклад трудової вчительської діяльності на всіх уроках, його сумлінність, намагання прийти на допомогу, чесність, вимогливість, піклування про інших мають стати еталоном для наслідування.

Уроки музики, образотворчого мистецтва сприяють формуванню духовності в школярів, підвищенню їхнього художнього та культурного рівня, вихованню художніх смаків. В процесі естетичного сприйняття дитина робить свої перші узагальнення. У неї виникають асоціації, порівняння. В своїй роботі проводжу уроки гарної поведінки, прогулянки в природу, рольові ігри, інсценівки.

Чергування в класі — господарсько-адміністративна функція учня. Але водночас це і спосіб виховання дисциплінованого працівника. Легковажне ставлення до правил, настанов і режимних моментів, нехтування ними формує в учнів риси байдужості, лінивства. Негативний вплив організаційного аспекту на учнів стає особливо відчутним, коли вчитель сам (свідомо чи несвідомо) допускає "відхилення", "всілякі винятки", а фактично — невиконання дітьми організаційних вимог, дуже часто ним же і висловлених.

Отже, визначаючи виховну мету конкретного уроку, вчитель, з одного боку, має керуватися загальними вимогами до виховання і розвитку учнів, спиратися на наступність і перспективність у вихованні особистості, а з іншого – враховувати можливості змісту матеріалу й навчальної мети конкретного уроку, характер засвоюваних понять, здійснювати реалізацію виховної мети у поєднанні з освітніми цілями. І я вірю, що ті зернинки доброти і милосердя, які я намагаюся посіяти в маленьких сердечках своїх учнів не загубляться безслідно.